Fichier:Lukiya Stachenko.jpg
Ce fichier et sa description proviennent de Wikimedia Commons.
Description
| Description |
Українська: Село Новоолександрівка, Знам'янська громада, Кіровоградська область (до перейменувань епохи сталінізму - Дейнéгівка, також Денéдівка) Лукія Юхимівна Стаченко поряд з родичами, 1879-1973, місцева жителька що у роки Другої світової війни допомагала радянським партизанам Чорного лісу (друга праворуч, ліворуч від неї у білій хустині її невістка, Євфросинія Дем'янівна Дудник-Кравцова (1908-1986) та старша онука Віра (1935-2011).
Лукія народилася у Мошориному на свято Пречистої у серпні 1879, була першою вільною людиною в роду після відміни кріпацтва, вийшла заміж у Денéдівці у віці 25 років, куди й переїхала. Мала брата Микиту і сестру Єлену. У неї була лише мати, яка була вбита невiсткою Яриною задовго до донькиного весiлля. Тоді село входило до Дмитрівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (волосним містечком було нинішнє село Дмитрівка, в 10 км на північ від Знам'янки, а значення останньої зросло за рахунок залізниці) Пережила панщину, революцію (на з'їзді у Мошориному вона бачила двійника Леніна), Червоний терор, розкуркулювання, 3 Голодомори 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 (її чоловік, Дем'ян Йосипович Кравцов загинув у 1921 від першої голодівки, тому вона також використовувала дівоче прізвище) чистки, нацистську окупацію, смерть Сталіна і відлигу. Мала 4х дітей - 2 синів і двоє доньок. Перший син Борис помер у віці 3х років. Опанас народився 1908 року (у мирний час працював чоботарем у Знам'янці, був призваний до піхоти з 1939 року, репресований після Другої світової війни шляхом депортації на Камчатку), та молодші доньки Наталка що працювала на будівництві у м. Знам'янці (мала двох дітей - Петро - жив тут, і Олена яка ймовірно поїхала на Донбас) померла 1946 року через голод і тяжку працю, їй зробили 8 операцій на м'язах живота і на 8й операції вона вмерла) та Надія. Після війни Лукія отримувала пенсію 12 рублів, враховуючи що шмат хліба коштував 20 копійок. За спогадами її близьких, у жнива вона кілька разів наносила соломи з поля і пекла хліб двічі, коли з училищ, також із знам'янсткого ЗУ - залізничного училища і навіть з інститутів Львова, направляли молодь на роботу у колгосп. Навіть у 1969 і до останніх років свого життя вона продовжувала працювати пекарем у колгоспі, у печі вміщалося 9 великих хлібин. Померла 21 жовтня 1973 у віці 94 років, похована 23 жовтня 1973 у Троянці (тоді у складі Знам'янського району, тепер Новопразька селищна громада Кропивницького району). Вона все життя займалась хліборобством і під час Голодомору 1932-1933 пекла більше норми, щоб її село не голодувало, а коли ОДПУ забирало останнє, особливо після розкуркулювання її сусідів – Семена та Марини Желýдченко, вона готувала хліб із замінників та роздавала людям. Так вона врятувала кілька сіл і завдяки їй смертність у Знам'янському була нижчою ніж у сусідніх районах. Окрім хліборобства займалась знахарством - приймала пологи і лікувала дітей. Увійшла в історію свого краю як одна з рятівниць людей від штучного радянського голоду 1932-1933 років і як одна з тих, хто, будучи мирним жителем, чинив опір нацистській окупації, а відтак і Голокосту. Місцева героїня. Її нащадки живуть переважно у селі Петровій Знам'янської міської громади, та у місті Знам'янка Кіровоградської області У неї близько 200 нащадків - правнуків, прапраонуків та прапрапраонуків, враховуючи тих що по лінії двоюрідних та троюрідних родичів, що походять від Лукії, серед них праонуки - ліквідатори наслідків чорнобильської катастрофи та, прапраонуки - герої російсько-української війни. По лінії її сина Панаса та доньки Наталки (їх діти двоюрідні, онуки троюрідні а правнуки - четвероюрідні родичі) враховуючи онучастих племінників. Свідчення її молодшої онуки, Кравцової Лідії Опанасівни (народ. 1938) Лукія Стаченко була не єдиною хто підтримував партизанів м. Знам'янки у протистоянні нацистам та місцевим колаборантам, але однією з небагатьох героїв чия історія стала відомою. Більшість осіб залишились у таємниці через загрозу репресій з боку обох тоталітарних режимів - нацистського і радянського. Вона була однією з тих хто рятував людство. На локальному рівні. (у пік руху спротиву що припав на 1943 рік, кількість партизанів у Знам'янському районі сягала близько 700 душ. Це був найвищий показник на Кіровоградщині. Радянські партизанські загони набрані з місцевих мешканців були єдиною у цій місцевості серйозною озброєною силою яка могла чинити спротив окупантам. Також у Знам'янці було кілька десятків членів ОУН але вони були погано організовані і швидко розпались під впливом внутрішніх конфліктів та тиску і з боку нацистів і з боку СРСР)English: Village of Novooleksandrivka, Znamianka urban hromada, Kirovohrad oblast, Ukraine (before 1930s Deynéhivka, also in colloquial speech - Denédivka) Lukiya Stachenko (in the center, with short stature, 1879-1973) with her relatives - daughter-in-law Euphrosyne (1908-1986) eldest granddaughter Vira (1935-2011) and Vira's husband Anatoly Kalyuzhny (1930-1978). Lukia was a local resident who helped the partisans of the Black Forest near city of Znamianka and acted against the Holocaust during World War II. Also she was the first free person in her family after the abolition of serfdom in Russian Empire, she was born in the village of Moshoryne, married in Deynehivka, that's why she moved. She had a brother, Nikita, and a sister, Elena. At that time, the village was part of the Dmytrivka volost' of the Aleksandriya uezd, Kherson Governorate (than the center of the local volost' was the current village of Dmytrivka, 10 km north of Znamianka, and the importance of the latter increased due to the development of the railway)
She survived the cruelty of the nobles, the Revolution (she saw Lenin's double at a congress in Moshoryne), the Soviet-Ukrainian war, the Red Terror in Ukraine, the Holodomor-genocide (During the first Soviet famine in 1921, her husband Damien Kravtsov died, so she often used her maiden name. She knew recipes for making edible cakes from any herbs and even tree bark, and thus saved many families in her area from the artificial famine of 1932-1933, when the Soviet government took away any food from peasants throughout Ukraine, and if anyone was found with even seeds for sowing, they were deported to Russia as an "enemy of the people." This is how her neighbors, the Zheludchenko family, was brutally repressed by OGPU in her village) , mass repressions in the USSR, the Nazi occupation, the death of Stalin, Khrushchev Thaw, witnessed the launch of the first artificial satellite and human flight into space. She had 4 children - the first son Borys died at the age of 3. The second son, Panas , was born in 1908, and the youngest daughters Natalia, who worked as a builder in Znamianka (she had two children - Petro - lived here, and Olena, who left for east regions of Ukraine) died in 1946 due to Soviet famine of 1946-1947 and hard work, she had 8 operations on her abdominal muscles and died on the 8th operation) and Nadia. According to the recollections of her relatives, even in 1969 and until the last years of her life, Lukia Stachenko continued to work as a baker at the farm in Novooleksandrivka (Znamianka community). In addition to breadpaking, she was engaged in medicine - she delivered babies and treated children. Died on October 21 1973 at the age of 94, and 23 October was buried in the village of Troyanka, then part of Znamianka district, Kirovohrad region, now the Nova Praha settlement community of the Kropyvnytskyi district, Kirovohrad region, 10 km south of Znamianka. Lukia had attended the likbez (illiteracy elimination) courses held during the first years of Soviet government in the 1920s, before the Stalin's repressions, like other villagers. Euphrosyne died in 1986, shortly before the Chernobyl disaster, the liquidator of the consequences of which was one of her grandsons, Volodymyr, and Vira died in 2011. She went down in history of her native region as one of the saviors of people from the the artificial Soviet famine of 1932-1933 and as one of those who, as a civilian, resisted the Nazi occupation, and automatically the Holocaust. As local hero. Her descendants live mainly in the village of Petrove, Znamianka urban community, and the city of Znamianka, Kirovohrad region, Ukraine She has about 200 descendants - great-grandchildren, great-great-grandchildren and great-great-great-grandchildren, including those through her first and second cousins, who are descended from Lukia, including great-grandchildren - liquidators of the consequences of the Chernobyl disaster and, her great-great-grandchildren - heroes of the Russian-Ukrainian war. Through her son Panas and daughter Natalka. Including grandnephews. The testimony of her youngest granddaughter, Lidia Kravtsova (born 1938) Lukia Stachenko wasnt the only who supported the partisans in fights against the Nazis and local collaborators, but one of the few heroes whose story became known. Most of the personalities remained secret because of the threat of repressions. She was one of those who was saving humanity - Ukrainians, Russians, Jews, Poles et cetera. On a local level. (at the peak of the resistance movement, which fell in 1943, the number of partisans in all Znamianka district reached about 700 people. This is the highest number in the Kirovohrad region of Ukraine. Soviet partisan units recruited from local residents were the only serious armed force in this area that could resist the occupiers. In Znamianka were also several dozen members of the Organization of Ukrainian Nationalists, but they were poorly organized and quickly disintegrated under the influence of internal conflicts and pressure from both the Nazis and the USSR.)Русский: село Новоалександровка, Знаменская городская община, Кировоградская область, Украина (до 1930х Дейнеговка) Лукия Ефимовна Стаченко (1879-1973) в центре, местная жительница которая в годы Второй Мировой войны помогала советским партизанам г. Знаменки и Черного леса. Слева её невестка Евфросиния Дудник-Кравцова (1908-1986) справа старшая внучка Вера (1935-2011). Лукия родилась в Мошорином на праздник Пречистой в августе 1879, была первым свободным человеком в роду после отмены крепостничества, вышла замуж в Дейнеговке в возрасте 25 лет, куда и переехала. Имела брата Никиту и сестру Елену. Тогда село входило в Дмитровскую волость Александрийского уезда Херсонской губернии (волостным городком было нынешнее село Дмитровка, 10 км севернее Знаменки)
Пережила жестокость дворян, революцию, Красный террор, раскулачивание, 3 голода: 1921-1923, (ее муж Демьян Иосифович Кравцов погиб в 1921 году, поэтому она также использовала девичью фамилию) 1932-1933 и 1946-1947 годов во время которых помогала людям продовольствием, чистки, немецкую оккупацию, смерть Сталина и оттепель. Имела 4х детей - первый сын Борис скончался в возрасте 3-х лет. Второй сын, Афанасий, родился в 1908 году, и младшие дочери Наталья работавшая на строительстве в г. Знаменке (имела двоих детей - Петр - жил здесь, и Елена, которая вероятно уехала на Донбасс) умерла в 1946 году из-за голода и тяжелого труда, ей сделали 8 операций на мышцах живота и на 8-й операции она умерла) и Надя. После войны Лукия получала пенсию 12 рублей, учитывая, что буханка хлеба в Знаменке тогда стоила 20 копеек. По воспоминаниям её близких, даже в 1969 и до последних лет своей жизни она продолжала работать пекарем в колхозе Новоалександровки, в печи вмещалось 9 крупных хлебов. Умерла 21 октября 1973 г. в возрасте 94 лет, похоронена 23 октября 1973 в селе Троянка (тогда в составе Знаменского района) Ее сын, Афанасий, был ветераном финской войны и ВОВ, в мирное время работал сапожником в Знаменке, после войны был выслан на Камчатку. Кроме двух внучек - Веры и Лидии, переживших ужасы ХХ века, Лукия имела внука, Дмитрия (1932-1946) часто болевшего от последствий немецких бомбежек и умершего прямо на руках бригадира. Лукия вероятно прошла курсы ликбеза (ликвидации неграмотности) проводившиеся в первые годы советской власти, в 1920-х годах, до сталинских репрессий, как ее невестка умершая в 1986 незадолго до Чернобыльской катастрофы, ликвидатором последствий которой был один из ее правнуков, Владимир. Она всю жизнь занималась выпечкой хлеба и во время Голодомора пекла больше нормы, чтобы ее село не голодало, а когда ОГПУ отнимало последнее, особенно после раскулачивания её соседей - Семена и Марины Желудченко, она готовила хлеб из заменителей и раздавала людям. Так она спасла несколько сел и благодаря ей смертность была ниже чем в соседних районах. Кроме земледелия занималась знахарством - принимала роды и лечила детей. Но главным образом Лукия вошла в историю своего края как одна из тех кто будучи мирным жителем сопротивлялся нацистской оккупации помогая советскому подполью и другим гражданским. Местная героиня. Ее потомки живут преимущественно в городе Знаменка Кировоградской области. У нее около 200 потомков - правнуков, праправнуков и прапраправнуков, учитывая по линии двоюродных и троюродных родственников, происходящих от Лукии, среди них ликвидаторы последствий чернобыльской катастрофы и герои войны. По линии ее сына Афанасия и дочери Натальи (их дети двоюродные, внуки троюродные, а правнуки - четверородные родственники) учитывая внучатых племянников. Свидетельство ее младшей внучки, Кравцовой Лидии Афанасьевны (род. 1938) Лукия Ефимовна Стаченко была не единственной, кто поддерживал советских партизан г. Знаменки в борьбе против нацистов и местных коллаборантов, но одной из немногих героев чья история стала известной. Многие личности сыгравшие роль в освобождении остались скрытыми из-за угрозы репрессий. Она была одной из тех кто спасал человечество - украинцев, русских, евреев, поляков и тд. На местном уровне. (в пик сопротивления пришедшегося на 1943 год, количество партизан во всем Знаменском районе достигало около 700 душ. Это самый большой показатель в Кировоградской области Украины. Советские партизанские отряды, набранные из местных жителей, были единственной в этой местности серьезной вооруженной силой, которая могла сопротивляться оккупантам. Также в Знаменке было несколько десятков членов ОУН, но они были плохо организованы и быстро распались под влиянием внутренних конфликтов и давления со стороны нацистов и СССР.) |
| Date | |
| Source | Travail personnel |
| Auteur ou autrice | Kozak2024 |
|date=1955 |source=Travail personnel |author=Kozak2024 |permission= |other versions= }}
Conditions d’utilisation
 
|
Ce fichier est dans le domaine public selon les termes de la licence Creative Commons CC0 1.0 Universel. |
| La personne qui a associé une œuvre avec cet acte l’a placée dans le domaine public en renonçant mondialement à tous ses droits sur cette œuvre en vertu des lois relatives au droit d’auteur, ainsi qu’à tous les droits juridiques connexes et voisins qu’elle possédait sur l’œuvre, sans autre limite que celles imposées par la loi. Vous pouvez copier, modifier, distribuer et utiliser cette œuvre, y compris à des fins commerciales, sans qu’il soit nécessaire d’en demander la permission.
|
[[Category: Znamianka, Znamianka hromada, Kropyvnytskyi district, Знам'янка, Чорний ліс, Знам'янський район, Знам'янська громада, Кропивницький район, Кіровоградщина, Знаменка, Кировоградщина, Kirovohrad region, Украина, Central Ukraine, партизани, радянські партизани, советские, партизаны, Знаменская операция, Знам'янська операція, Kirovohrad offensive, Кропивниччина]]
Historique du fichier
Cliquer sur une date et heure pour voir le fichier tel qu'il était à ce moment-là.
| Date et heure | Vignette | Dimensions | Utilisateur | Commentaire | |
|---|---|---|---|---|---|
| actuel | 17 mars 2025 à 19:56 | | 3 468 × 3 690 (2,88 Mio) | Kozak2024 | Uploaded own work with UploadWizard |
Utilisation du fichier
Les 2 pages suivantes utilisent ce fichier :
Usage global du fichier
Les autres wikis suivants utilisent ce fichier :
- Utilisation sur be-tarask.wikipedia.org
- Utilisation sur ca.wikipedia.org
- Utilisation sur cs.wikipedia.org
- Utilisation sur de.wikipedia.org
- Utilisation sur eo.wikipedia.org
- Utilisation sur hy.wikipedia.org
- Utilisation sur pl.wikipedia.org
- Utilisation sur ro.wikipedia.org
- Utilisation sur ru.wikipedia.org
- Utilisation sur sl.wikipedia.org
- Utilisation sur uk.wikipedia.org
